Nullstellung
Усе починається не на заводі - усе починається вдома. У квартирі, де залишився один ключ, ліжко раптом стало заширшим, а в дзеркалі - чоловік, якого він майже не впізнає. Вона пішла без сварки і без слова. Це його нульова година: не початок нового життя - кінець старого. Він дивиться собі в очі й робить вибір: не відчувати.
Alles beginnt nicht im Werk - alles beginnt zu Hause. In einer Wohnung, in der nur ein Schlüssel zurückblieb, wurde das Bett plötzlich zu breit, und im Spiegel steht ein Mann, den er kaum wiedererkennt. Sie ging ohne Streit und ohne ein Wort. Das ist seine Stunde Null: kein Anfang eines neuen Lebens - das Ende des alten. Er sieht sich selbst in die Augen und trifft eine Wahl: nichts mehr zu fühlen.
It all begins not at the plant - it begins at home. In an apartment where a single key was left behind, the bed suddenly too wide, and in the mirror a man he barely recognizes. She left without a quarrel and without a word. This is his zero hour: not the beginning of a new life - the end of the old one. He looks himself in the eye and makes a choice: to feel nothing.
Lyrics
Die Wohnung schweigt, der Schlüssel liegt.
Kein Streit, kein Wort … die Stille siegt.
Der Schrank halb leer, das Bett zu breit.
Was bleibt, ist Zeit … nur leere Zeit.
Stunde Null. Die Uhr steht still.
Stunde Null. Das Herz wird Stahl.
Kein Gefühl, das bleiben will.
Stunde Null. Ich traf die Wahl.
Das Wasser kalt, das Spiegelbild.
Ich seh den Mann, der übrig blieb.
Ich sag ihm leis, was heute gilt:
Nie wieder weich … nie wieder lieb.
Stunde Null. Die Uhr steht still.
Stunde Null. Das Herz wird Stahl.
Kein Gefühl, das bleiben will.
Stunde Null. Ich traf die Wahl.
Ein leiser Ruf klingt durch den Raum.
Er sucht den Mann, der ich mal war.
Ich hör ihn noch … wie einen Traum.
Ich geh und mach mich kalt und klar.
Stunde Null. Die Uhr steht still.
Stunde Null. Das Herz wird Stahl.
Kein Gefühl, das bleiben will.
Stunde Null. Ich traf die Wahl.
Квартира мовчить, ключ лежить.
Ні сварки, ні слова … тиша перемогла.
Шафа напівпорожня, ліжко занадто широке.
Усе, що лишилось, – час … лише порожній час.
Нульова година. Годинник спинився.
Нульова година. Серце стає сталлю.
Жодного почуття, яке хотіло б лишитись.
Нульова година. Я зробив вибір.
Холодна вода, відображення в дзеркалі.
Я бачу чоловіка, який залишився.
Я тихо кажу йому, що діє віднині:
Більше ніколи не бути м’яким … ніколи не любити.
Нульова година. Годинник спинився.
Нульова година. Серце стає сталлю.
Жодного почуття, яке хотіло б лишитись.
Нульова година. Я зробив вибір.
Тихий поклик лунає крізь кімнату.
Він шукає чоловіка, яким я колись був.
Я ще чую його … наче сон.
Я йду – і роблю себе холодним і ясним.
Нульова година. Годинник спинився.
Нульова година. Серце стає сталлю.
Жодного почуття, яке хотіло б лишитись.
Нульова година. Я зробив вибір.
The apartment is silent, the key lies there.
No quarrel, no word … silence has won.
The wardrobe half empty, the bed too wide.
What remains is time … nothing but empty time.
Zero hour. The clock stands still.
Zero hour. The heart turns to steel.
No feeling that wants to stay.
Zero hour. I made my choice.
Cold water, the face in the mirror.
I see the man who is left.
I tell him quietly what counts from today:
Never soft again … never loving again.
Zero hour. The clock stands still.
Zero hour. The heart turns to steel.
No feeling that wants to stay.
Zero hour. I made my choice.
A quiet call sounds through the room.
It is looking for the man I used to be.
I still hear it … like a dream.
I walk away and make myself cold and clear.
Zero hour. The clock stands still.
Zero hour. The heart turns to steel.
No feeling that wants to stay.
Zero hour. I made my choice.
